Грузинське серце
Присвята Давиду Кіпіані
У серця незвичайна особливість,
У нього є сестра іще – душа.
Воно таке окрилене в щасливих,
Воно в нещасних – злякане пташа,
Не знає серце вихідних, відпусток,
Не знає сну, малесеньких перерв,
У ньому кров і закипає, й гусне –
Відлунює у ньому кожен нерв.
Нема, як у комп’ютера, корзини,
Тримає серце біль прожитих літ
І в кожного вкраїнця і грузина
Серця – вогонь, а не холодний лід.
Тому і взвод грузинський – то підмога,
Коли готує зашморги орда.
Якщо за волю – в нас одна дорога,
Бо “Вільна зона” – то і наш Майдан.
Таке коріння: українка – мати,
А батько дав життя йому – грузин.
Він в Україні мріяв працювати,
Бо друзі в нього тут – не сам-один.
Ішов на захід – та утримав Київ.
У Бога, мабуть, інший визрів план
Такого Київ, мабуть, від Батия
Не знав, чи із часів бомбардувань.
Була колись шалена оборона,
Були монголи. Був і Бабин Яр.
Але коли людина безборонна,
А з даху кулі, наче із-за хмар?
Коли «тітушки» – по лісах соснових,
У чорних списках ставляться плюси?
Свобода – то для всіх життя основа,
І вистояти разом досить сил.
Гаряче серце гордого грузина
Вбирало стогін і останній хрип.
Він бореться й за Грузію віднині,
а його серцю – тільки тридцять три!
Воно вмістило болю забагато,
Ті хлопчики застигли у очах.
Та що ж ти так! Іще не час вмирати!
Ще шлях до волі тільки розпочавсь!
Дато – Герой! Став гордістю для сина,
Хоч той не пригадає теплих рук.
І в кожного вкраїнця і грузина
Великого озветься серця стук.
Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка