Грибак

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Грибак

Присвята Валерію Опанасюку

Стечуть меди з духмяної вощини
І стане ліс, як сонечко, рудий.
У лісі таїна: в кущах ліщини
Під листям, у траві ростуть гриби.

І прийде чоловік, сполоха птаство,
Він знає кожну стежку, кожен знак!
Він так любив ліси, оте багатство!
А друзі аж сміялися: “Грибак!”

А вдома теж, немов тугі грибочки ,
(Коли ж попідростали всі, коли?)
Його кохані донечки й синочки,
Що їм би він і небо прихилив.

Щоб не були принижені ніколи,
Щоб не було зневаги шпичаків.
Чужа жорстокість так, буває, вколе,
Що потім заживатиме роки.

Допомогти чи захистити – миттю!
Багатство – то для нього марнота.
Вставали ранки, росами умиті, –
От де краса насправді золота.

І вибороти людям справедливість –
То добре діло – якщо всі гуртом.
Нехай би діти всі були щасливі,
Щоб їхню гідність не топтав ніхто.

Та був один Майдан – хороші гасла!
Поїхав. Як гуртом кричали “Так!”
Та зайнялося полум’я й погасло.
І камінь той не зрушити ніяк.

А вдруге вже дружина не пускала,
Сховала й документи: «Охолонь!
Хіба ж роботи вдома всюди мало?
А як поглине той жахкий вогонь?»

Поїхав… Зирк – і аж душа отерпла!!
У теплій кофті плетеній лишень.
Хіба ж він знав, що серце його тепле
Для нелюда – всього лише мішень.

А тут рівнян наїхало – і треба
Всіх розмістити і допомогти.
Тепер він прихиляв мільйонам небо –
Для всіх достатньо в нього доброти.

А сам – у кофті: все у нього добре,
Хоч і була застуда не одна.
А вже в диму зчорнів похмурий обрій,
І кат надпив червоного вина.

Не одного тоді чекала згуба,
Не вірили, що може бути так.
Тут, на Майдані, був уже Тризубом
Цей добрий, щирий рівненський грибак.

Якби ж як у природі: всі там рівні,
Усім удосталь світла і води.
“Моя дружино, сонячна царівно,
Для тебе я назавжди молодий”.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Хананаміті Присвята Дмитру Максимову Білий голуб присів на камінь, Де стелилась хананаміті. Між планетами, між містами, Білий ангел, дорога квітів. Жив ...
Хресна дорога Присвята Віталію Коцюбі Хресна дорога, дорога хресна, Мати читала, і плакав хлопчик. Все перепитував: "Чи ж воскресне? Ти ж порятуй свого Сина,...
Володар Світла Присвята Андрію Мовчану Акторська гра - всього лише фасад, Без світла рамп і сцена - то не сцена! Майстрів руками твориться краса, І всесвіт нал...
Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Компас бентежного серця Присвята Олексію Братушці Лиш компас та рюкзак заплічний, І піші мандри цілий день! У 21 сторіччі Кудись дорога та веде. І кожен камінь, яр, ...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+