Кров – не вино

Присвята Зурабу Хурції

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Кров – не вино

Кров – не вино. Вона не переграє,
Її не в щасті пробують на міць.
Вона шумить, якщо у ріднім краї
Кайдани одягають силоміць.

Якщо твій дім розорений сусідом,
Як рвуться бомби в мирні ж наче дні.
Напишуть, може, з тисячу лонгрідів
Бездушні боти. Істина в вині?

Абхазіє! Красива й непокірна!
Тобі морський вночі шепоче бриз.
Свобода духу – друг найперший вірний,
І волелюбність Грузії-сестри.

У Гагрі тепло – на Майдані мінус!
Рятує шарф та вогнища в діжках.
Ми сильні, перемога неодмінно
Настане, хоч дорога і важка.

Десь бродять вина. Він рецепти знає,
Він виростить лозу аж до небес,
І виноград ще солодко заграє,
І він за стіл покличе рід увесь.

Надворі – мінус, на дахах – бурульки.
І на посту Зураб – хай сотня спить.
Він дістає приховані пігулки –
Абхазія розорена болить.

Він знав, що має бути на Майдані,
Бо це його війна, велика мста.
І перемога – тільки у єднанні,
Бо з дружби наша сила вироста.

Його знайшли на верхній барикаді.
Кров не вино. Не відкоркуєш, ні…
І проспівають голосні цикади
На березі про лицаря пісні.

Ще прийде час, наповнимо по вінця
Ми келихи вином у мирні дні.
Бувають і грузини – українцями,
Стають нам найдорожчі із рідні.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

RelatedPost

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+