Його любила Терпсіхора

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Його любила Терпсіхора

Присвята Івану Городнюку

Його любила Терпсіхора,
Він був закоханий в хіп-хоп.
Тоді вмовкали древні хори, –
Там тіла музика і стоп.

Він танцювати вчив: ану ж бо!
Ті аеробіка і брейк!
Він цінував підтримку й дружбу:
Закон відчинених дверей!

Мистецтво – то гучна стихія!
Це вир, що не відпустить, ні!
Та більше з того, що уміє
Віддав він нації й борні!

І легша тренерська робота,
Передавати іншим хист,
Ніж довести, що патріотом
Був кожен націоналіст.

І щоб відчули тонни болю
Всі безтурботні молоді,
Він приміряв найважчі ролі
У реконструкціях подій.

Щоб тих убитих безіменних –
Вписали у геройський ряд
Червоно-чорні ті знамена,
Дивись, сьогодні майорять!

Вони шукали слід героїв
По всіх лісах і по ровах.
І це було для них не грою –
Без пам’яті зникає шлях.

ОУН, УПА – нехай воскресне,
В минуле будуть хай мости.
Хоч і прозвали його Месник,
Він жив для пам’яті – не мсти.

Та був Майдан – то не вистава,
У місті мирному – та бій?
І та жахлива ніч кривава,
І дим. І схили у журбі.

Як беркут заступав дорогу,
Він думав, завжди відчайдух:
Нехай лупцюють! Тільки б ноги!
Бо я ж без танців пропаду!

Чи вже спустили човен в Лету,
Чи лаштували десь столи…
Побите тіло з водомета
Ще й на морозі облили.

Ніхто не вірив. Ніби казка.
Події в Києві – то фейк.
Та вже були пробиті каски,
Смерть танцювала чорний брейк.

Іще запалені легені
Дихнули спрагло – ось він, дім.
У Лети хвилі теж студені,
Гойдає човен по воді.

І будуть вишколи у горах,
І хтось світлини принесе…
Його любила Терпсіхора
А він – Вкраїну над усе!

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

* Ле́та (грец. Λήθη) — річка забуття в Аїді. Коли померлий пив з Лети воду, його душа забувала все, що пережила й бачила на землі. Звідси постав вислів «канути в Лету», тобто «піти в небуття, зникнути назавжди».

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+