Білорус-патріот

Є віхи і кармічні, і космічні,
І часом тріумфує дикий Марс.
Майдан покликав мудрих і досвідчених,
Щоб не перетворилося на фарс.

І це було своє “століття Якова”,
Хоч білорус, та справжній патріот.
Та тут різниці вже нема ніякої,
Той українець, хто за свій народ.

Він те любив, що й батько, то наука,
Успадкував він батькові смаки.
Бабусину і дідусеву муку
Проніс у серці, через всі роки.

Дід повертався із-за океану,
Все мріяв, що наділять шмат землі.
І гроші є, й зустрінеться з коханою.
Не знав: заможним вирок – куркулі!

Кишені повитрушують до цента, –
Проїхав неозорий весь Сибір.
То найгіркіші у житті моменти,
Коли тебе стріча порожній двір…

Якщо є руки – знайдуться кайдани,
Та для душі нема ніяких пут.
І вкотре Україна на майданах
Вирішує, куди ж її ведуть?!

Є кроки істеричні й історичні,
Державотворчі рішення складні.
Десятки прізвищ вписано у вічність,
Десятки книг напишуть про ті дні.

Він з мегафоном серед гурту знову –
Комуністичний ненависний прес.
За нашу правду, звичаї і мову,
Підкорював народний Еверест.

Наллє і чаю, зробить бутерброди, –
З’їжджалися до нього звідусіль.
“Якщо ти депутат – то ти “народний”,
Служити людям – то висока ціль».

Як часто в безкорисливість не вірять,
Та він же вкотре їде на Майдан.
Диміло небо. Мряки рядна сірі,
І перша кров запечена руда.

Такого, певно, спротиву і гарту,
Не знав ще Київ аж від татарви.
Серця великі рвуться від інфарктів,
Коли народ гуде: “Іду на ви!”

“Таких людей на світі не буває”, –
Промовить цинік. Хтось шепне: “Святий…”
Народ тоді іде й перемагає,
Як хтось дорогу серцем освітив.

Повідомити про помилку