Нащадок кошового

Нащадки кошового отамана
Не осоромлять Україну й Січ,
Коли ж держава – мов суцільна рана,
Уся із боротьби і протиріч.

Кость Гордієнко став на бік Мазепи
І не злякався лютого Петра.
Вже скільки болю прокотило степом –
Тепер нащадкам битися пора.

Глибинна суть – «Свободу не спинити!».
Армійську каску взяв – і на Майдан.
Що ж за козак, якщо не вміє битися,
Коли на землю сунеться біда?!

Йому в житті судилось три майдани.
Бо шлях до волі – терни вздовж узбіч.
Лиш боротьба рятує від кайданів.
І він лишався… Ще…Іще на ніч…

Таж як без нього 8-а барикада?
А 7-а сотня? Хто, якщо не він?
Тепер лякають моторошні кадри,
Де вибухи й щитів гарчання-дзвін.

Він, на передовій, ще й в окулярах
(Лишились з «помаранчевих» часів).
А над Майданом – грізні чорні хмари
Й рішучість у мільйонах голосів.

Шабель нема – то підуть врукопашну,
Облиті з водомета – то дарма.
Він роду не зганьбив – боровсь відважно,
Та снайпер вцілив – підло, крадькома.

Він дихав спрагло, вражений в легені.
Цей волі подих – солодко-гіркий.
Звичайний хлопець. Не шляхтич. Не геній.
Сини лишились – справжні козаки!

Подався в небеса, до отамана,
До праведного доброго коша.
Ці імена – то слава й вічна рана,
Народу це гартована душа.

Повідомити про помилку