Незгасна ватра

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Незгасна ватра

Присвята Петру Гаджі

Чим ясніше багаття – тим швидше згорає на вітрі,
Розсипає у темряві іскри, освітлює ніч.
Хтось живе безтурботно, а хтось буде завжди на вістрі,
Не шкодує для інших ні слова, ні рук, ані пліч.

Люди різні: хто скиглити жалібно звик без причини,
Хто живе, мов у коконі, де навіть вікон нема.
Люди різні. Із добрими й злими без міри очима,
І душа в когось щира, а в когось – холодна й німа.

У хвилину складну потребують підтримки і віри,
І шукають тоді мудреців, ясновидців, вождів.
Промовляє до нас мудра книга й прадавній папірус,
До Святого Письма припадаємо в горі й нужді.

Коли поруч є люди, які наче ватра, зігріють,
То не страшно в негоду, якщо й без плаща, й без чобіт.
З оптимістом і в темряві можна про сонце помріяти,
І стає навіть чорний яскравим і радісним світ.

І коли між майданами відстань – самі негаразди,
Розчаровані знов припадали, мов до джерела,
Коли щиро ділився усміхнений Рахівський ґазда,
Віддавав людям частку і серця, й вогню, і тепла.

Він казав: “Буде добре!” – і вірили: все буде добре!
Прийдуть зміни – й розквітне держава, мов сад.
Хоч захмарило, темінь, та ген зарум’янився обрій,
І хоч важко іти, та дороги немає назад.

8-а сотня на варті! А тут душать димом і газом!
Хтось дає протигаз, а він каже: “Нехай молодим!”
Переконаний був: вони сильні, коли до кінця будуть разом…
Але нищив легені отруйний задушливий дим…

Оптимізм не згасав. Він розсипав ті іскри вогнисті.
Буде син у житті справедливою стежкою йти.
Він людина проста, але завжди мав помисли чисті,
А багаття згорає, щоб іншим шляхи освітить.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+