Пробач мене, моя кохана

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено:

Пробач мене, моя кохана

Присвята загиблому товаришу
Василю Аксенину

Пробач мене, моя кохана,
За сльози на очах твоїх.
Пробач мене, що повернутись
Живим до тебе я не зміг.

Пробач мене за біль на серці,
Пробач, що ти тепер сама.
Так сталося, що все змінила
Ця найжорстокіша зима.

Не плач, кохана! Я з тобою,
Щоночі сон твій стережу,
А вдень – твій янгол-охоронець,
Тебе від лиха бережу.

Сини мої! І ви пробачте
За те, що я від вас пішов,
Пішов за правду поборотись,
Але, натомість, смерть знайшов…

Сини мої, моя надія!
Зростайте гідними людьми!!!
Цінуйте дім, шануйте матір,
Тепер у неї ви одні!

Пробач мене, моя родино,
Як в чомусь був я не правий,
Для мене Ненька Україна
Була, неначе – Дім Святий!!!

Автор – Володимир Чоботарь.

Споріднені та схожі сторінки:

Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Одеса – Київ Присвята Віктору Чернецю Одеса - Київ, Київ - Одеса, Обабіч траси, обабіч весен. Обабіч сонця - громи і зливи, Нема безстрашних, та є сміливі!...
Квітковий годинник Присвята Івану Тарасюку О Луцький замок! О краса і сила, Історії скарби, її могуть. Циганка хлопця раптом зупинила: "Ти бережи себе, дитино, теб...
На чумацьких шляхах Присвята Олександру Капіносу На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають з...
Спинися, мить! Присвята В’ячеславу Веремію Про таких кажуть: "Жити не вміє!" Про таких скажуть: "Ет, диваки!" Неспокійних часів Веремія... Хліб медійника часом...
Google+