Пробач мене, моя кохана

Присвята загиблому товаришу Василю Аксенину

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено:

Пробач мене, моя кохана

Пробач мене, моя кохана,
За сльози на очах твоїх.
Пробач мене, що повернутись
Живим до тебе я не зміг.

Пробач мене за біль на серці,
Пробач, що ти тепер сама.
Так сталося, що все змінила
Ця найжорстокіша зима.

Не плач, кохана! Я з тобою,
Щоночі сон твій стережу,
А вдень – твій янгол-охоронець,
Тебе від лиха бережу.

Сини мої! І ви пробачте
За те, що я від вас пішов,
Пішов за правду поборотись,
Але, натомість, смерть знайшов…

Сини мої, моя надія!
Зростайте гідними людьми!!!
Цінуйте дім, шануйте матір,
Тепер у неї ви одні!

Пробач мене, моя родино,
Як в чомусь був я не правий,
Для мене Ненька Україна
Була, неначе – Дім Святий!!!

Автор – Володимир Чоботарь.

RelatedPost

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+