Романтик

Я любив це життя усім серцем.
Хай – романтик! Нехай – фантазер!
Тож матусю рідненька, не сердься,
Що тоді на Майдані помер.

Лікарі всі гуртом ворожили:
– Крововтрата!
– Є пульс! Іще є!
Та ослабли натомлені жили.
Зупинилося серце моє.

Стільки планів! Жадалося праці,
Аж палала бруківка в руці!
Але вбивці в Жовтневім палаці
Навели дуже точно приціл.

Я об кулю ворожу спіткнувся.
Кров лилась і лилась, як вода.
Але я перед Злом не прогнувся
І душі ворогам не продав.

Знаю, як побивається тато,
Що не стримав мене, не вберіг,
Як журба в двері стукає в свято
І сльоза обпікає поріг.

Рідні мої, не плачте за мною!
Сестро-сестронько моя, повір:
Світ змінився. Услід за весною
Йтимуть Гідність, Надія і Мир.

Ще багато біди в Україні.
Я за те помирав в боротьбі,
Щоб жили ви у вільній країні,
Де вже більше не буде рабів.

…Ви забудьте безрадісні вісті.
Я прийду, лиш мине ця зима.
Поселю вас в казковому місті,
Де тиранів і банди нема.

Своїм вічним пером на сторінці
Про Майдан, про маленьке дитя,
Про щасливих людей-українців
Бог напише у Книзі Буття.

…Я любив Україну всім серцем.
Та забракло для наступу сил.
Залишилася тільки молитва,
Наче вічний міжзоряний пил.

Автор – Неля Кінзерська