Танець барв

Цей танець барв, примхливої води
Прозоре полотно – картин основа.
І музика у просторі годин.
І ебру таємнича дивна мова.

Ця таїна народження картин,
Шедеври неприрученого дива.
Ця загадкова сила речовин
І пензлі із обвітреної гриви.

Здавалось: ну який же він борець?
Талановиті часто безталанні.
Лишився сиротливо олівець
Чекати на господаря з Майдану.

Той дивоцвіт народжених творінь!
Ті фантастичні квіти й райські птиці!
Здається, й зараз бродить Майстра тінь,
Між днів осиротілої столиці.

Натхнення – із краси, не із борні.
І творять людям, чи коханій жінці.
Та випало в пекельному вогні
Виборювати щастя для вкраїнців.

І змили вже налякані дощі
Ті кров’ю розмальовані полотна.
Співають птиці в райському кущі,
А він малює там. Один із Сотні.

Дочка береться. Ебру непросте
Самій малярство важко осягнути.
Та й дерево ж із пагона росте,
І що не день – сильніший кожен прутик.

Узяв на небо тільки прапори –
Червоно-чорний і жовто-блакитний.
Картини вічні. Шкода – не майстри –
Уся б земля полотнами розквітла.

Повідомити про помилку