Українські Тараси

Європейська ми раса –
Не пришельці, не клони.
Українські Тараси
Розривають шаблони.

Філософські в них душі,
Від Декарта чи Локка.
Їх коритись примушуй –
Не моргнуть і впівока.

Хоч між ними століття ,
Кожен вибухнув бунтом.
Та для панства, “еліти”-
То “холопи” , то “хунта”.

Рівність – це не про статки,
Різні люди й держави!
Тільки б трохи порядку,
Тільки б волі і права.

У Тараса дорога –
Канчуками побитий.
Та найгірше для нього-
Заборона творити.

Малював би заможних-
Була б іншою доля,
Як змиритися ж можна,
Коли люд у неволі?

Інший вчений, успішний,
Жив без вигоди й зиску.
Хоч ласкавий і ніжний,
Не потерпить він тиску.

Оборону держали
Перед беркутом лютим!
В Українській державі
Були грудень і лютий,

Були шини й намети,
Барикади й бруківка .
Крижані водомети,
І міськрада-домівка.

Чи пояснить наука,
Де манкурти взялися?
На Майдані десь руки,
Сам – покинутий в лісі…

Про народ скажуть – маси…
Хай тривожаться ж клани:
Українські Тараси
Вибухають вулканом.

Повідомити про помилку