За Український Прапор

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

За Український Прапор

Присвята Володимиру Рибаку

Не дай, Боже, чекати на звістку,
Де реве озвіріла юрба.
Людолови на вулицях міста,
Що зросли на чужинських хлібах.

Йдуть, винюхують слід, ніби звірі,
Ніби зайди з минулих століть.
Ні коріння, ні честі, ні віри –
Лиш жадоба звіряча. І хіть

Помсти дикої, крові і влади
(Чи ж то знають нікчемність свою?):
Той герой, хто найліпше украде,
А не той, хто відважний в бою.

Людолови чи маріонетки,
(І знайшлося чимало осіб!)
Тих нащадки, хто йшов із багнетами,
В тридцять третім, шукаючи хліб.

Коли під прапорами червоними,
Лютий голод прийшов на Донбас!
Без коріння яка ж буде крона?
Вже й на прапор націлились в нас!

Покруч має лиш чорну роботу,
Породила його круговерть.
Та у Горлівці є патріоти,
Що за Прапор готові на смерть.

В людоловів готові підвали,
Небеса не для них голубі.
І коли триколор піднімали,
Яничари стояли в юрбі.

А сміливець, що був на Майдані,
І що вижив під кулями там,
Став на захист (хоч, може, востаннє!):
– Потоптати наш Прапор на дам!

Йшли за ним! Між людей от пірнути б…
Нюх звірячий, либонь, не підвів!
Бо вказівка – правдивих позбутися:
Не буває, щоб влади – та дві.

Терикони під зорями сонні,
Таємниці ховає Торець.
І відлунюють з вічності коні,
Мов копитами б’є табунець.

Перехрестя, де йшли каравани,
до морів поспішали купці.
А приходили гості незвані,
То на варті стояли борці.

Степ і небо. І жовте і синє…
Гордих скіфів кургани в степу!
Є коріння. Одна батьківщина!
В кожнім серці – відлунює пульс.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+