А на тім Майдані

Вже на тебе, мила,
Більше не погляну.
Я лежу розстріляний
Посеред Майдану.

А на тім Майдані,
Як колись на Січі,
Не судилось людям
Помирати двічі.

А на тім Майдані
Присудила доля:
Або смерть від кулі,
Або вік – неволя.

Бився із лакеями ,
А не з їх панами.
Правда і надія
Стали поміж нами.

А в лакеїв панських
Повні руки зброї.
Тільки віра й молодість
В юнаків-героїв.

У труні раненько
Повезуть додому.
Як мені боліло,
Не скажу нікому.

Ой, мені кувала
У гаю зозуля:
Буде не на виліт –
Прямо в серце куля.

А ще туркотіли
Горлиці дзьобаті:
Вкрадуть святу волю
Вороги прокляті.

Я їм не повірив,
Поспішив до бою.
Та й на Інститутській
Наклав головою.

На одній дорозі
Зрада кличе тугу.
Роздає гостинці.
А я вибрав другу.

Автор – Неля Кінзерська