Бджолики

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Бджолики

“Мої бджолики-трудівниці,
Чи вже вилетіли на цвіт?”
Десь на вулицях у столиці
Вже дощі змили давній слід.

І дизайни вже творять інші,
І вже виріс той виноград,
Що у погребі, в темній ніші
Десь чекав. І квітує сад.

“Буде все у нас “чикі-пікі”, –
Жартував часом чоловік.
Водограї і штучні ріки
Він вигадував з року в рік.

Дивовижні якісь каскади,
Модні стрижки густих кущів.
І лунали там серенади,
І лили тільки теплі дощі.

Стільки планів придумає хто ще?
І про пасіку й про квітник,
Що здавалося, аж потовщав
Повсякденний його записник.

У хвилини дозвілля – книги,
Конан Дойля любив без меж!
Там пригод таїна, інтрига,
У житті вони всюди теж!

“Мої бджолики”, – так ласкаво
Примовляв, ніби до дітей.
Руки, вмілі до всякої справи,
Ще і серце мав золоте.

А коли піднялися люди,
Коли рушили на Майдан,
Знав: відстояти слід майбутнє,
Розробити новий дизайн.

А одне тільки – був упертий,
Його сотник спиняв: “Не йди!”
“Не бояться герої смерті!” –
Тільки постріли й чорний дим…

“Там у нього все “чикі-пікі” –
Тихо бджоли його гудуть.
Бо на Небі він між великих, –
Їм судилось Героями буть.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

izmir eskort - eskort mersinizmir eskort - eskort mersin

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+