У кожного свій час проснутись

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

У кожного свій час проснутись

Присвята Віктору Чміленку

Як добре прокидатися удосвіта,
Як оживають звуки… І встає
Спроквола сонце, і ласкавим лоскотом
Пробуджує і ніжність роздає…

Діди любили землю. Чи ж це гріх?
І як-таки, онуки щоб забули?
Давно діди у Вічності, вгорі,
За ту любов їм – Соловки та кулі.

Земля – то друга мати, та вона
Втрапляла все у пазури шуліки.
Хотіли миру, та лиха війна
Косила без розбору і без ліку.

Тепер он сіє внук. Ростки – живі.
Хоч побували в льодяних лещатах.
Для хлібороба – неповторний світ!
Не знав, що доведеться захищати,

Коли стогнали стебла з-під коліс,
Бо для розваги нелюди пихаті
Тим полем оксамитовим навскіс
Помчали з реготом. Він мчав від хати

І клявся, що віднині – вороги
Для нього ті, хто не шанує права!
“Це рідний край, і він нам дорогий,
Ми – це народ, і наша це держава!”

Ми ж до Європи – став душити спрут,
І тут уже не всидиш на дивані!
“У мене діти – і тому я тут!” –
Стояв він поміж тисяч на Майдані!

А дим до неба! Все довкіль горить!
Час гідності і слави, а не смути…
“Всі люди різні, – часто говорив, –
У кожного свій час, аби проснутись!”

Поранених із лінії вогню
Він рятував, як воїн. Без істерик,
Як навесні колись озимину.
А снайпер вже націлився в артерію…

Він сіяв хліб – та той без нього зріс!
І поле виглядало – все в надії!
Він – як той колос! Його зерна скрізь!
Здається, він добром весь світ засіяв!

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Одеса – Київ Присвята Віктору Чернецю Одеса - Київ, Київ - Одеса, Обабіч траси, обабіч весен. Обабіч сонця - громи і зливи, Нема безстрашних, та є сміливі!...
Квітковий годинник Присвята Івану Тарасюку О Луцький замок! О краса і сила, Історії скарби, її могуть. Циганка хлопця раптом зупинила: "Ти бережи себе, дитино, теб...
На чумацьких шляхах Присвята Олександру Капіносу На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають з...
Спинися, мить! Присвята В’ячеславу Веремію Про таких кажуть: "Жити не вміє!" Про таких скажуть: "Ет, диваки!" Неспокійних часів Веремія... Хліб медійника часом...
Google+