Чорні очка як терен

Опубліковано в Спогади | Позначено: ,

Чорні очка як терен

Спогади про Ольгу Буру

Щоб написати цей текст про Героїню Небесної Сотні Ольгу Буру, мені треба було поїхати до села Журатин, неподалік міста Буськ на Львівщині, та поговорити із матір’ю Ольги. Рейсові автобуси туди не їздять – із Буська близько 2 кілометри треба йти безлюдною дорогою пішки. Йду сама, дорогою, якою певно сотні разів ходила Ольга… і раптом починаю наспівувати “Чорні очка як терен”. Я ніколи раніше не співала тої пісні ( я люблю співати, і іноді співаю, але не цю пісню, її слів я не знаю, хіба що приспів та кілька окремих рядків.). Йду, співаю, і чомусь врешті мене відпускає тривога, яка мучила кілька днів перед тим ( хвилювалась через те, що не знала, як говоритиму із рідними загиблої…). Приходжу до дому матері Ольги Бурої. Говоримо. Виявляється, Оля любила співати. Які пісні співала? – запитую. “Чорні очка як терен”, – пригадує одну-єдину пісню її мати.

“Ольга любила подорожувати, була мандрівницею”, – говорять її рідні. “Вона не любила сидіти вдома. Йшла комусь допомагати з сусідів, або казала “мамо, я на город” і йшла з хати”, – каже матір Ольги Бурої Надія Матвіїв. Її завжди кудись тягнуло. Вона все життя подорожувала. Ще зі школи – могла зранку піти до школи, а повернутися аж ввечері.

«Завжди будь простою. Ніколи не став себе вище за інших. Треба твоєї допомоги – поможи!» – так Ольга Бура – Герой Небесної Сотні – вчила свою молодшу сестру Катерину. За такими принципами жила і сама.

Вона була дуже доброю. «Не раз казала мені: “Ти собі відпочинь, я зроблю сама», – пригадує Олю сестра Катерина. Мама Ольги розповідає, що нерідко її донька допомагала немічним самотнім людям – носила їсти чи допомагала на господарстві.

Бойових побратимів на Майдані теж дивувала готовність Ольги завжди прийти на допомогу. Один із них, коли приїхав на похорони Олі, сказав її матері: «Мені пощастило, що я знав таку добру людину».

Через хворобу (черепно-мозковий тиск) Ольга мала інвалідність з дитинства. Після школи дівчина не здобувала професійну освіту, вона любила домашню роботу і город. «Я працювала в лікарні, а вона займалася господарством. Любила роботу на полі, з худобою. Вміла і з кіньми працювати, і сіяти. І ніколи не відмовляла, якщо в селі треба було комусь помогти», – каже мама Олі.

Вона завжди помагала і підтримувала інших, хоч би як не було боляче на душі їй самій…

«Вона завжди помагала і підтримувала інших, хоч би як не було боляче на душі їй самій», – каже сестра Олі. В дитинстві вона багато хворіла. Перший чоловік Ольги – Володимир Бурий – помер від важкої хвороби на 4 році спільного життя. А за кілька років Ольга потрапила під колеса скутера – везла сестру зі школи додому на велосипеді, коли їх збив п’яний водій. «Мене тільки відкинуло, а Олі наклали 19 швів», – пригадує сестра.

Ольга дуже хотіла мати дітей, але не могла. Тому так сильно любила свою племінницю Ганнусю – наймолодшу дитину своєї старшої сестри Марії. Не шкодувала їй нічого. «Не раз казала – я сама не з’їм, чи сама не буду мати в чому ходити, а для дитини куплю», – пригадує слова дочки Надія Матвіїв. А коли була на Майдані і телефонувала рідним, завжди запитувала: «Як там моя Ганнуся, чи підросла?»

На Майдан Ольга Бура вийшла після побиття студентів: «На Майдані вона, може, і боялась, але того не показувала. Коли телефонувала мені з Майдану, казала: “Ну як так? Такі, як ти, студенти стояли на Майдані, а вони з тими палюгами вийшли і почали їх лупити», – пригадує слова Ольги молодша сестра. «Коли Оля дзвонила мені з Майдану, казала, що стоїть за моє краще життя», – каже її мати. «Тут – як вдома! Ті люди стали настільки рідні. Так, тут в палатці холод. Але коли ми всі разом тулимося до буржуйки – стаємо як рідні», – пригадує сестра Катерина розповіді Ольги.

За три місяці революції Ольга не була вдома жодного разу. Хоча останні дні телефонувала додому по кілька разів і казала, що дуже скучила та хоче додому. Повернутися до материного дому планувала через декілька днів…

Обставини смерті Ольги залишаються невідомі. Мабуть, через звичку Ольги тримати біль в собі. Її побратими із сотні розповіли, що вона поранила руку – чи то коли носила бруківку, чи то коли відкривала консерви. Рану вона приховувала. До лікарів вчасно не звернулася – казала, це не на часі. «Через два дні звернулася до лікарів, їй зробили укол, мабуть знеболювальне, і вона померла. Можливо, дало реакцію на організм», – сказав ЗМІ її побратим з Майдану Володимир. Хоча, у те, що Ольга могла померти від зараження крові, рідні не вірять.

Зібрала і записала спогади – Наталя Горбан
За підтримки громадської ініціативи Євромайдан SOS

Споріднені та схожі сторінки:

Бура Ольга Василівна Короткий життєпис Бура Ольга народилася в селі Ріпнів Буського району Львівської області. Жила в селі Журатин Буського району Львівської області. ...
Людина мусить залишити по собі пам’ять... Спогади про Максима Шимка Невелика кімната в класичній вінницькій квартирі. Потрапивши в неї, перестаєш відчувати час. Хочеться уявити господаря за п...
Вірменин із українським серцем... Спогади про Георгія Арутюняна Колись доля привела грузинського юнака Міхеіла Саакашвілі до Києва, де він здобув освіту, вивчив мову та полюбив україн...
Google+