Сторінки з позначкою “Ольга Бура”

По білому снігу пішли на барикади Красиві, ясноокі, надії повні вщерть. Пліч-о-пліч стали всі. Боялись тільки зради, Бо зрада товариства страшніша, аніж смерть...

В наметі тепло. Квітнуть рушники. Чай з липи пахне, пахне рута-м'ята. Ну, чим тобі не та селянська хата, В якій дитинство гралось залюбки? Тендітна Оля...

Буває, ангели живуть поміж людей. Вони вселяються у тихих, непримітних. Ніхто не здогадається про те, Що крила часом світяться блакитні. Що небо й простір...

Вона завжди помагала і підтримувала інших, хоч би як не було боляче на душі їй самій...

Ольга Бура допомагала “морській сотні” Самооборони, стояла у сторожі, працювала на складі та на кухні. Померла через рану, отриману на Майдані.