Компас бентежного серця

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Компас бентежного серця

Присвята Олексію Братушці

Лиш компас та рюкзак заплічний,
І піші мандри цілий день!
У 21 сторіччі
Кудись дорога та веде.

І кожен камінь, яр, місточок –
То свідки драм, подій, звитяг.
У Сумщини синів і дочок
Було славетних за життя.

На Сумщині рожеві ранки,
Це різнотрав’я у росі.
Степів барвисті вишиванки,
Солодкий дух тамтешніх сіл.

І не одні сходив скандалі,
І перетнув він котру вісь
А в будні – тиснув на педалі –
Доріг володар і коліс.

За компасом… стежок багато,
І всі тримаються за дім.
Але найліпший навігатор –
То серце з компасом своїм.

Той компас правильно виводив,
Де треба помочі в ту мить.
Той компас знав дороги й броди,
І що, кому і де болить.

Хоч він не воїн – перевізник,
Та взявши саморобний щит,
(Все хвилювався, що запізно)
Поїхав… досі те щемить

Прощання поспіхом. Поглянув,
Казав: приїду за два дні!
І поколовся льоду глянець,
А всі дерева – в сивині.

Не знав дороги до Майдану,
Йшов пішки – як тоді, в степах.
Льодяник срібний в небі танув,
І Київ димом весь пропах.

Вело, напевно, серце щире,
У саму гущу, де вогні.
А компас вже вказав у вирій…
Казав: “Приїду за два дні”…

Здригнулися поля магнітні,
Де слід в засніженій траві.
І вкажуть компаси новітні
Нову дорогу в дні нові…

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Хресна дорога Присвята Віталію Коцюбі Хресна дорога, дорога хресна, Мати читала, і плакав хлопчик. Все перепитував: "Чи ж воскресне? Ти ж порятуй свого Сина,...
Хортиця Присвята Василю Сергієнку Дніпро широкий, плесо... Маркізет Туманів над човнами у заплавах... І Хортиця! Нехай хоча б з газет Дізнаються про ту ...
Автограф Присвята Богдану Вайді Проста селянська дерев'яна хата, Переселенці вкотре вкорінились. Той вічний біль, той український фатум, Та десь беруться...
Останнє сходження Присвята Богдану Калиняку Ех ви, коні! Скучили, напевно! Місячну підкову вечір гне. В небо задивляєтеся темне, Може, звідти зірочка мигне. ...
Фруктова алея Присвята Андрію Позняку Хто дерево посадить - той увічнить Про себе пам'ять! Хай росте собі. І кроною сягне глибин космічних, А корені вростуть...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+