Фортуна

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Фортуна

Присвята Анатолію Жаловазі

У спорті так: то фатум, то фортуна,
І мрії про великий, справжній спорт.
То у житті потужний порятунок,
Гучний і світлий зоряний акорд.

А як прийняти те, що не судилось?
Все ж знаєш, що причетний – тим живеш!
Йдучи угору – вибудуй перила,
Бо за тобою інші йтимуть теж.

Гандбол подарував чудову юність,
Поїздки, мандри – світ увесь до ніг!
Та чорне й біле раптом перетнулось,
Але він сильний – вистояти зміг.

І знов по світу. Адже має руки,
А майстер – він ніде не пропаде.
Тепер він батьку вдячний за науку,
А там – і власний дім собі зведе.

Тут все його – оці м’які отави,
Ці верби і густа над ними синь…
Медалі вряд… Була спортивна слава,
Але у нього Львів є і Волинь!

У нього є над горами світанок,
І є тризуб у нашому Гербі.
Від першого до другого Майдану
Себе й на мить не зрадив у собі.

А якщо хтось намислив нехороше,
То стануть, мов команда, як один!
Він на Майдан поїхав – не за гроші,
У брата – донька! Хто ж, якщо не він?

Так поспішав… Забув про документи…
Устиг… Поїхав… Прямо в гущу зла…
Не до прощань і не до сентиментів…
Зелена каска… Та не вберегла…

Йому судилось впасти в тому герці.
В очах – немовби космос умістивсь!
І синові слова у батька в серці:
“Гордитимешся мною ще колись!”

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+