Срібний хрестик
На душі – ще рубці від ран,
Та любов йде крізь зими й весни…
Виряджаючи на Майдан,
Одягла йому срібний хрестик.
Срібний хрестик – це оберіг,
Хай примножиться його сила.
На Майдан – із усіх доріг,
Тільки кулі людей косили.
Люди ж мирні – мов зграя птиць,
Всі злетілись отак, без зброї,
Та із вікон, з дахів, з бійниць
Вже націлилися в героїв.
Наполоханий сніг метавсь,
Наче пір’ячко з крил побитих.
Благородна у них мета:
Небо й сонце, і вільно жити.
Срібний хрестик. Тепло на нім
Ще не вистигло з рук коханих.
І здавалось, усі святі
Вийшли з храмів – і тут, на Майдані.
Тиша більше лякає, ніж грім.
Кадри моторошні з екрана.
Ні дзвінка! Цілу ніч цей стрім…
Срібний хрестик прилип до рани…
До собору летіла… – Де?
Перебита пташина зграя.
Срібний хрестику! День гряде!
Та герої не помирають!
Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка
