Білий Вовк

Ейнгерії зійшлися до Вальгалли,
Для них усе: і м’ясо, і меди.
Щити – покрівля затишної зали,
І кожен воїн – дужий, молодий.

І тільки Одін – той сидить в сторонці,
До меду не простягне він руки –
Несуть ту частку вірним охоронцям,
Бо вхід до зали стережуть вовки.

Валькірії кружляли над Майданом:
Які ж благенькі воїнські щити!
Несли полеглих понад океаном
І понад хмари, де цвітуть сади,

І де росте Гласір – і сяє листям,
Те дерево, те диво всіх світів.
Де золоті щити аж сліплять блиском,
Де воїни змагаються в гурті.

Між них один, закоханий в історію
З дитячих літ. Бо та старовина –
То міфи й давні саги про героїв,
То смак терпкий прадавнього вина,

То крицеві мечі й старі кольчуги,
Фортеці, здатні втримати орду.
То поєдинків воїнських напруга,
То лицарства високий гордий дух!

Він знав ковальство і гравіювання,
Він до роботи всякої мастак.
А потім – книги, втіха у читанні,
Де оживали витязі й міста.

Як є мета – то будуть однодумці,
Щоб у минуле збудувать місток,
Вони зробили стільки реконструкцій
Із друзями із клубу “Білий вовк”!

А мати шила одяг – от же хлопці!
Приміряти хотілося скоріш!
І вікінги, і руські охоронці
До Меджибожа їхали. Як вірш,

Він довго міг про це розповідати,
Немов він справді жив у ті часи.
Епоха кожна має свого ката,
І воїнів, і геніїв краси.

“Старим мені не вмерти на дивані,
Мене принести мають на щиті!”
Так і було… Якби не так зарано,
Коли такі ще роки золоті.

Валькірії літали над майданом,
Вальгалла подає для нього щит,
Героїв там чекає бій останній,
Та воскресають знову після битв.

Шолом і меч – усе йому поклали,
Він – справжній лицар із сучасних саг.
Нехай меди солодкі у Вальгаллі
Для нього завжди будуть в небесах.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

* Ейнгерії (давн. — ісл. Einherjar, од. Einheri) — у скандинавській міфології найкращі полеглі у бою воїни, які живуть в небесній Вальгаллі і створюють військо бога Одіна.
Відважних воїнів після смерті підносять валькірії. Кожного воїна, який поліг у бою, валькірії підносять до Вальгалли. Валькірія підносить воїну священний напій та вітає новоприбулого ейнгерія (діви-валькірії прислуговують ейнгеріям у Вальгаллі, підносять їм напої).