Антикварний годинник

То було хобі. Як у майстровитих,
Що гнуть, клепають – створюють дива.
Годинник він поверне з того світу –
І вже секунди справно відбива.

І дідуся годинник антикварний
Він відродив – і стрілка ожила.
Той тихий стук. Душа. То справді гарно,
Той відлік серед щастя і тепла.

Якби отак – людину. Тільки годі –
Стає життєва стрілка. Мить розлук.
Мільйони звуків голосних рапсодій –
Мільйони доль, і кожної там звук.

Таких родин – по світу пошукати!
Ті їхні мандри! Він усюди вів,
Не раз вони сходили всі Карпати,
І любий серцю дивовижний Львів.

Той рух постійний. Справді, мов годинник,
І, ставши членом клубу BMV,
Ганяв на гонках, рахував хвилини,
Перемагав і тішився: живе!

Усе по колу. Труднощі і втіха,
І будні й свято. Донечка росте.
Години щастя і секунди лиха,
А вільний час – заняття карате.

Він не політик. Не було і тіні
Прихильності до партій і вождів
Та гірко, що в багатій Україні
Народ живе у злиднях і нужді.

Тому і на Майдан поїхав. Годі,
Він – чоловік, і хто, якщо не він.
Коли народ піднявся – він з народом,
Щоб ми скоріше встали із колін.

До сотень він не квапився. На варті –
То його місце, біля барикад.
Ті довгі ночі, ті хвилини гарту,
Та стрілка – не крутнулася б назад.

Із друзями він часто біля бочок,
А потім там поставили намет,
Де грілися вони в холодні ночі.
А водомети – мов хвости комет.

І чорний дим, і сажа в руки в’їлась,
Коктейлі вогняні, чадна стіна.
І стрілка враз смикнулась і спинилась,
І лиш відлуння у напівтонах.

Години є і парні, і непарні,
Єднаються у дні, у місяці.
Душа – також годинник антикварний,
Не спиниться у Всесвіту в руці.

Повідомити про помилку