Максиме, брате, правда ж мене чуєш?

Присвята Максиму Шимку

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено:

Максиме, брате, правда ж мене чуєш?

Максиме, брате, правда ж мене чуєш?
Я вірю, з неба бачиш ти усе.
Мій добрий друже, бачиш, я сумую?
Родина ношу втрати цю несе.

Прийди до мене маревом туманним,
Запалимо цигарку, як колись.
Ти – наш герой, сміливий нездоланний,
Ніколи злу й свавіллю не коривсь.

Ти бачиш, Максе, як без тебе важко,
Як тато, мати, брат, всі сльози ллють.
Як сумно нам без тебе, сиза пташко!
Півроку ти не тут, а дні все йдуть.

Так хочу знов з тобою говорити
І розповіді слухати твої.
Ти матері дай сили вік прожити!
Печаль зніми, що в батька на чолі!..

Автор – Anastasia Deathstar

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+