Новітній Вишенський

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Новітній Вишенський

Є Вишня і Судова, і Бенькова,
І річка Вишня аж до Сяну плине.
І срібну натирає ніч підкову,
Що хтось прибив у Бога над дверима.

Коріння добре Вишенських, Шептицьких…
Тепер Топій – іще сторінка слави.
Він вирушив у грудні до столиці,
Бо розумів: народ і є держава.

Хліб сіяти – то також мудре діло,
Де по стерні – цибаті ходять бусли…
Яка ж то кривда – обгоріле тіло!..
Чи, може, у людей також є русло,

Свої джерела і заплави, й дельта?
Будинок профспілок так важко дихав,
Дружина непокоїлися: “Де ти?”
Зв’язок урвався – стало німо й тихо.

Вона благала: “Йшов би до собору,
Там же безпечніш, і свої там люди».
Та дим здіймався демонами вгору,
Неначе мить прийшла страшного суду.

І виривалось полум’я із пащі.
Диміли вікон зрубані голови.
Мов дикий монстр чи допотопний ящір,
Конав отут на пагорбах Дніпрових.

Князь на горі – тут інший Володимир,
Гасив пожежу, наче одержимий.
Поранені – а тут же повно диму!
Ну як же їх покинути, скажи-но?

Чи то пришельці? Ті гібридні лови,
Тут, на Майдані, сто було майданів.
Бліда висіла місяця підкова,
Прибита небайдужими руками…

Хтось хліб посіє. Бо життя триває,
На поле вийдуть буслики цибаті.
Не марні жертви – всі це розуміють,
Ще будуть вишні буйно квітувати.

Нестиме річка воду аж до Сяну,
Пливтиме хмарки білокрилий лебідь.
Це був його Майдан між ста майданів,
Не став священиком, як мріяв, – став він Небом.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Пахли деревом руки столяра Пахнуть деревом руки столяра, Руно сиплеться золоте. Кожне дерево - це історія, Бо десятки років росте. Стовбури не бувають мертвими - У буд...
Козачата Ми здолаємо все гуртом. Разом ми непоборна сила. Всі тоді «Як не я, то хто?", На Майдан ідучи, говорили… Повно гнізд у Дніпрових плавнях, Ж...
Нової України благовісник Не мостять птахи гнізд на чужині... У них же ні домівки, ані збіжжя І вирушили, двоє, до рідні, В козацький добрий край, до Запоріжжя. Не зн...
У кожного свій час проснутись Як добре прокидатися удосвіта, Як оживають звуки... І встає Спроквола сонце, і ласкавим лоскотом Пробуджує і ніжність роздає... Діди любили зе...
Гайдамака Небесні знаки - то таки загадка, Пізнати їх не кожному дано. У березні, на самому початку Колись Кобзар у світ прийшов давно. Той день вес...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+