Сім

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Сім

Це сокровенне сім. Як дивний знак –
Господь за тиждень впорався з роботою…
…В диму увесь Хрещатик, Прорізна,
Зникали темні постаті у гротах.

Дім профспілок волав до хрипоти.
Сконав годинник – зупинив сторіччя.
Води – ні краплі. Місяцю, світи!
Хто йде по сходах – тим світи у вічі.

Той сьомий поверх. Виходу нема.
І вже не гріє, а лякає спалах.
А на вустах їдкого диму смак…
Прожито 26… Майнуло: “Мало!”

Із cеми літ без батька. Непросте
Було дитинство – четверо у мами.
Та, мабуть, і трава міцна росте,
Гартована то сонцем, то вітрами.

Якщо коріння добре – вдосталь сил,
І на семи вітрах не спиниш росту.
Ніхто не чув далекі голоси.
Ніхто не погасив вогненний острів.

Шукали побратими: де ж це він?
І ждала мати, і дітей ще троє.
Аскольдова могила прийняла
До юних двадцяти семи героїв.

Те сокровенне сім в його житті.
Він не зустріне в травні двадцять сьомий.
Віддав життя за ранки золоті,
За гідність рідних, затишок у домі.

За те, щоб люди всі були живі,
За право жити і життя із правом.
Сім днів Господь творив чарівний світ.
А ми – лиш люди. Творимо державу.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+