Соколина зграя

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Соколина зграя

Присвята Андрію Дигдаловичу

У Сокільниках родина соколина,
очі в сокола сміливі і зіркі.
А навколо стигнуть сонячні світлини,
Жебонять потічки говіркі.

Сокіл гордий – він змарніє скутим,
Воля – то безмежні небеса!
До гнізда стебельце ніс чи прутик:
Затишок хай буде і краса.

У людини серце ще зіркіше:
Бачить крізь століття глибину.
Воля – в цифрах, фактах і у віршах –
Задокументовано війну!

Воювали з мовою й героями,
З прапором, тризубом – дикий шал!
У шкільних підручниках історія –
То без правди, аж болить душа!

Сокіл – дарував хвилини радості,
Понад Крим його розкішний лет!
Тільки бачить – стільки всюди заздрісних,
І давно націливсь арбалет!

А коли вся зграя соколина
Рушила в тривожний той політ,
Він тоді не думав і хвилини –
Буде вільним соколиний рід!

А було у небі небезпечно,
Всі ж бо – під прицілами рушниць.
Чорний дим сідав на голі плечі,
На блискучі маківки дзвіниць.

Снайпери – ті знають, як стріляти,
Очі соколині – їхня ціль.
Але хто вродився вже крилатим,
Той перемагає лютий біль.

Кілька днів спочив – і знов до бою,
І своє підставити крило.
Ладен затулити всіх собою,
Поділитись крихтою й теплом.

А коли була така безвихідь,
Що уже ні співів, ані сну.
Він просив молитися, щоб лихо
Не змогло кордон той перетнуть.

І молились доньки аж до рання,
І почули, певно, угорі.
Барикада то була остання,
Де зійшлися правда й чорний гріх.

Куля пробива бронежилети, –
Не уник усе-таки біди.
Сокола рятують тільки злети.
Він злетів. У небо. Назавжди.

У Сокільниках родина соколина
Вистигає стежка у траві.
Плине річка, плине вдалеч, плине.
Пір’я соколине у крові…

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Тінь ангела Присвята Ользі Бурій Буває, ангели живуть поміж людей. Вони вселяються у тихих, непримітних. Ніхто не здогадається про те, Що крила часом світ...
На чумацьких шляхах Присвята Олександру Капіносу На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають з...
Пахли деревом руки столяра Присвята Юрію Паращуку Пахнуть деревом руки столяра, Руно сиплеться золоте. Кожне дерево - це історія, Бо десятки років росте. Стовбури не б...
Відгомін Трої Присвята Антоніні Дворянець Немає в Україні в нас вулканів, У нас і землетрус - то дивина. Тільки Чорнобиль - злодій невблаганний, У квітні ви...
Останнє сходження Присвята Богдану Калиняку Ех ви, коні! Скучили, напевно! Місячну підкову вечір гне. В небо задивляєтеся темне, Може, звідти зірочка мигне. ...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+