Соколина зграя

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Соколина зграя

Присвята Андрію Дигдаловичу

У Сокільниках родина соколина,
очі в сокола сміливі і зіркі.
А навколо стигнуть сонячні світлини,
Жебонять потічки говіркі.

Сокіл гордий – він змарніє скутим,
Воля – то безмежні небеса!
До гнізда стебельце ніс чи прутик:
Затишок хай буде і краса.

У людини серце ще зіркіше:
Бачить крізь століття глибину.
Воля – в цифрах, фактах і у віршах –
Задокументовано війну!

Воювали з мовою й героями,
З прапором, тризубом – дикий шал!
У шкільних підручниках історія –
То без правди, аж болить душа!

Сокіл – дарував хвилини радості,
Понад Крим його розкішний лет!
Тільки бачить – стільки всюди заздрісних,
І давно націливсь арбалет!

А коли вся зграя соколина
Рушила в тривожний той політ,
Він тоді не думав і хвилини –
Буде вільним соколиний рід!

А було у небі небезпечно,
Всі ж бо – під прицілами рушниць.
Чорний дим сідав на голі плечі,
На блискучі маківки дзвіниць.

Снайпери – ті знають, як стріляти,
Очі соколині – їхня ціль.
Але хто вродився вже крилатим,
Той перемагає лютий біль.

Кілька днів спочив – і знов до бою,
І своє підставити крило.
Ладен затулити всіх собою,
Поділитись крихтою й теплом.

А коли була така безвихідь,
Що уже ні співів, ані сну.
Він просив молитися, щоб лихо
Не змогло кордон той перетнуть.

І молились доньки аж до рання,
І почули, певно, угорі.
Барикада то була остання,
Де зійшлися правда й чорний гріх.

Куля пробива бронежилети, –
Не уник усе-таки біди.
Сокола рятують тільки злети.
Він злетів. У небо. Назавжди.

У Сокільниках родина соколина
Вистигає стежка у траві.
Плине річка, плине вдалеч, плине.
Пір’я соколине у крові…

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+