Спинися, мить!

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Спинися, мить!

Присвята В’ячеславу Веремію

Про таких кажуть: “Жити не вміє!”
Про таких скажуть: “Ет, диваки!”
Неспокійних часів Веремія…
Хліб медійника часом гіркий.

Треба ж бути якраз в епіцентрі,
У світлинах увічнити мить.
Якщо тратити – легко й до цента,
Якщо жити – то поруч з людьми.

Мабуть, з неба його попередили:
Перша рана. Але ж не спинивсь.
Він вирішував чітко і твердо:
Щоб людиною бути – борись!

Не ховають обличчя сміливі,
З неба видно однак кожен гріх.
Балаклави у мирному Києві?
Й він, беззбройний, один проти всіх.

Де взялися ті люди у чорному?
Хто послав їх, злякавшись світлин?
Мить, спинися, бо ти – неповторна.
Куля в спину – той постріл один…

А над Києвом небо зоріє,
Інші ловить дива об’єктив.
Веремія життя. І політ в небеса Веремія…
І махають услід йому Либідь,
Кий,
Щек
і Хорив.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+