Ялинка

У століття техніки і атома,
Коли світ у космос заглядав,
“Я за рідний Голишів стоятиму”, –
Вирішив – і гайда на Майдан.

Чоловік простий, якого вразила
Дикість, що уже мережі рве.
Хоч у нас і континент Євразія,
Та Європа в кожному живе.

В нас ялинки завжди з хороводами,
Дідухи на покуті у нас.
Тільки “йолка” – дикої породи
Нам чужа, й силовиків стіна.

Той каркас світив сухими ребрами
І на нім ясніли прапори.
Барикади з шин зросли між зебрами
Дріт колючий пнувся догори.

Став Майдан фортецею й домівкою,
Наче Запорозька славна Січ.
І беззбройні, тільки із бруківкою,
Вартували хлопці день і ніч.

А заплющить очі – краєвидами
Мальовнича кликала Волинь ,
І озера з мавками-сновидами,
З плюскотом сполоханих рибин.

Відчайдухи, грілись біля вогнища,
Усмішка ж не сходила з лиця.
Хай це і останнє, може, поприще
Та стояти будуть до кінця.

У століття техніки і атома
Ніби з потайбіччя вийшов хан.
Не здолають – так хоч залякати
Прагнули повсталий той Майдан.

Стануть для Вкраїни запорожцями…
Свідок диких мук – лихий каркас.
Буде Віктор завжди переможцем
Для Вкраїни й кожного із нас.

Повідомити про помилку