Куди летиш, без імені душа? Стривай, побудь, послухай як молюся… Полегким вітром крил кудись руша, Прощаєшся і кажеш: "Не вернуся..." Стривай, душа!..

Я вирушаю, мила, у похід, Ніхто не знає, чим все обернеться... Дай на прощання обніму дітей І пригорну тебе до свого серця.

Бог все бачив, усіх пізнав: хто за волю, а хто за гроші і хто кату служити хоче – усіх бачив, усіх впізнав. Бог дивився усі бої і Він знає чиї то кулі...

Небесна Сотня - цвіт країни, Тобі схиляємо уклін. У наших серцях "Кача плине", А Вам в церквах лунає дзвін ! Ви дивитесь на нас з небес, А ми сумуємо...

Вже й крига зникала на сонці І танув із снігу курган, Із Жмеринки їхали хлопці, Мої земляки, на Майдан. На серці у мами тривога: - Куди ж ти поїдеш...

Мамо, не плач, Я повернусь весною. Прийду на світанні в садок із росою. А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач, так судилося, ненько...

Ти бачив як Ангели в Небо летіли? Так-так, саме в Небо, а не навпаки… Від пострілів влади отак відлітали До Бога назавжди вкраїнські сини.

Не плач, моя мамо, не плач, моя рідна, Хоч в хату я вже не зайду. Я з неба до тебе всім серцем прилину І витру гіркую сльозу. Я знаю, миленька, ти плачеш...