Останнє сходження

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Останнє сходження

Присвята Богдану Калиняку

Ех ви, коні! Скучили, напевно!
Місячну підкову вечір гне.
В небо задивляєтеся темне,
Може, звідти зірочка мигне.

Ви усе чекаєте на друга,
Що вам хліба дасть із добрих рук
Там минає рік, минає другий,-
Зарівняли й спогади, мов брук.

Але ті безжальні водомети
Били люто, – розгулявся гріх!
Ніби то злетілися комети –
Влаштували шабаш на горі.

Він приїхав хворий, бо легені
В лихоманці вигоріли вщент.
А приніс би коням сіна в жмені,
Побродили б разом під дощем.

Як любив він розповіді діда
Про той прапор, що колись підняв,
Про Сибір, про всі колишні біди, –
Куркулями ж названа рідня.

Це були часи ще повоєнні,
І людьми ще володіла злість.
Більшість справді – бідні і нужденні,
Волі хочеш – «націоналіст».

Вже тоді гібридні були лови,
І для слави виплавлялась мідь.
Витравити гідність до основи –
Україну втримати б в ярмі!

І коли вже трапилась нагода
До Європи рушити гуртом,
Коломия – разом із народом!
Як не ми, то вже ж, одначе, хто?

Все казав:” Якщо не переможемо,
То чи буде ще в країни шанс? ”
І допомагав, як міг, він кожному,
Бо така уже ж його душа.

Так, як дід. Він може. Він зуміє.
За наш прапор і за наш тризуб.
Хто відняти мрію в нас посміє?
До Майдану все везуть, везуть…

А спитають – все у нього добре,
На Майдані ж бойовий тут дух!
Тільки ж куртка на морозі мокра –
Дим і чад, і наступ по льоду!…

…Книги на полиці – мов завмерли,
Говорив про техніку свою:
“Ніби вкотре сходжу на Говерлу,
Коли щось новеньке пізнаю”.

Скільки тих, хто згадує про нього:
“Ким би був я, щоби не Богдан!”
Він раніше вирушив до Бога,
Перш ніж був розстріляний Майдан.

І помчать на полонину коні ,
Гриви буйні, стегон темний блиск.
Діти хліба подадуть з долоні,
Як із татом…як тоді…колись…

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+