Пахли деревом руки столяра

Присвята Юрію Паращуку

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Пахли деревом руки столяра

Пахнуть деревом руки столяра,
Руно сиплеться золоте.
Кожне дерево – це історія,
Бо десятки років росте.

Стовбури не бувають мертвими –
У будівлях вони – живі.
Залишивши листки конвертами
У лісах у густій траві.

Пахли деревом руки столяра,
А він вирушив на Майдан.
Засипав він усіх докорами,
Що їм ближчий, мабуть, диван.

“Що ж тут зміниться, як сидітимуть
По домівках отак усі?
Ми ж країну будуємо дітям:
Якщо хочеш врожаю – сій!”

“На Майдані така енергія,
Там зібрався найкращий люд!” –
Там невтомно бруківку вергали,
Там зійшлися любов і лють!

Мотивацію мають сторони:
В тих добро для людей, в тих – мста.
Наш одвіку народ нескорений,
Таж стояли на смерть міста.

Він у куртці був фіолетовий,
Мов розквітлий бузковий кущ.
А з сиренами вже карети
Через Київ летять чимдуж.

А щити враз ставали решетом:
Що ж те дерево? То не сталь!
Перемовин чекали: де вже там,
Як повсюди народ повстав!

Рятував він тяжких поранених,
Хоч би винести в укриття!
Чи запахне ще стружками пряними
Хоч миттєвість його життя?

Чи ж то вистачить нам кирилиці,
Чи сплетуться слова, мов плющ?
Куля влучила у потилицю
І осипавсь бузковий кущ…

Пахли попелом руки столяра,
Добудують усе живі,
Ждуть конверти нової історії
У лісах у густій траві.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Арбалет Ми різні: хтось любить естраду, хтось любить балет. Часи переломні бувають, епохи новацій. На зміну простенькому луку прийшов арбалет: То підсу...
Крізь об’єктив Чи доля є, чи ще якась причина, У світі стільки неповторних див. Душа дивилась світлими очима На білий світ земний - крізь об'єктив. І заст...
Сум Че Гевари На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по Грушевського воїна, Не...
Гуляйполе Гуляйполе в кожного своє, Все життя - то справжнє Гуляйполе! Пташка - й та гніздо не всюди в'є: На вербі, калині чи тополі. Справедливість -...
Автограф Проста селянська дерев'яна хата, Переселенці вкотре вкорінились. Той вічний біль, той український фатум, Та десь беруться воля, віра, сила. Не...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+