Будівничий Золотого століття

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Будівничий Золотого століття

Присвята Богдану Сольчанику

Усміхненим відчиняться всі двері,
Навіть коли десь ключник задрімав.
Дослідження складних доріг імперій,
Історії, де різні імена, –

Це ж так бентежить, кличе знов до книги,
Де особливий дух бібліотек.
В історії завжди була інтрига,
Тому й кортить дізнатися про те.

Усміхненому, мабуть, зовсім просто
Сказати “Добрий день!” чи підійти,
Товаришів закликати у гості, –
Всі десь перетинаються світи.

А що б сказав Перікл? Стратег держави,
У нього сила витримки яка!
Його із глузуванням проводжали,
А він їм присилав провідника

Із ліхтарем, – щоб провести додому,
Отак добро перемагає зло.
А усмішка долає всі кордони,
Вона – як рятівне міцне весло!

Тисячоліть між ними пил іржавий,
потужні інформації пласти,
Про рідний Львів, і Київ, і Варшаву…
Як ті ліси густі перебрести?

І як збагнути велич і гординю,
Ідеї від Перікла до Бурдьє?
Безмежний простір – молодій людині
Коли жага до знань у неї є.

Запало в душу: Лєшек Кулаковський,
Його духовність, світло і мета…
Все легко ніби: дружба і знайомства –
Й повага, хоч і юні ще літа.

Світ – без насилля! Мирні хай протести
Напишуть нам історію нову.
Дві тисячі четвертий… Став він тестом,
Хто – за народ, а хто – за булаву.

Тоді, ще юні, стали враз дорослі,
Складали плани у своїй “Порі”.
Їм так потрібен європейський простір,
І тут, мабуть, підтримав би Перікл.

Навколо його усміху юрмились,
А хлопець все ідеями горів.
Щоб молодим історія відкрилась,
Він школу заснував в монастирі.

А ті мандрівки на велосипедах:
Холодний Яр, де жебонить струмок!
Свобода духу – то високе кредо!
Не будеш вільним, як не зробиш крок.

Коли ж дізнався про лиху розправу,
Зібрався миттю – люди ж піднялись!
До Києва він рушив із Варшави, –
Допише дисертацію колись!

Хіба ж його, рішучого, зупиниш?
А на Майдані вже лютує смерч.
Казав: якщо судилося загинути,
То за Вкраїну – не найгірша смерть!

Усміхнені нікуди не зникають!
Як добра книга, як церковний дзвін
У віршах і у мандрах рідним краєм,
У школі монастирській – всюди він.

Його усмішка досі людям світить –
Хоч і така зламалась добра віть.
Ще буде Золоте у нас століття –
Перікл позаздрить. І позаздрить світ!

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Майстер Присвята Едуарду Гриневичу У добу технологій, коли все життя - в Інтернеті, І мобільний зв'язок розтікається жилами світу, У маленькій країні на...
Ашхен Присвята Георгію Арутюняну Ще складних не втямить фраз, Ще Ашхен не зна причини, Що Вкраїна і Кавказ - Дві у неї батьківщини. Тато спить, тат...
Олександр Небайдужий Присвята Олександру Щербанюку «Якби підбирала я, друже, Якесь тобі інше ім'я, Мабуть, «Олександр Набайдужий» Назвала б тоді тебе я», - Сміял...
Лента за лентою Присвята Йосипу Шилінгу Лента за лентою набої подавай, Вкраїнський повстанче, в бою не відступай. Набудував, мабуть, на два століття, А наборо...
Пахли деревом руки столяра Присвята Юрію Паращуку Пахнуть деревом руки столяра, Руно сиплеться золоте. Кожне дерево - це історія, Бо десятки років росте. Стовбури не б...
Google+