Мене дух правди кликав у столицю, Я рвався кожен день, як птах щораз, Щоб захистити рідний край, світлицю І небо синє в неспокійний час.

- Не їдь туди, нехай якось без тебе… Я бачила в новинах: Київ у вогні. - Не можу, мамо. Прапор аж до неба Підніму на своїй знедоленій землі.

Мы его называли Птицей, Потому что такой человек, Он ведь мог на деревьях гнездиться, Там прожить то ли день, то ли век… Он мог просто в горах до рассвета..

Моя кровинка, я горжусь Тобой! В тылу не ждал огонь заградотряда. Ты мог уйти, Ты принял этот бой, Хотя свистели роем пули рядом.

Павло Мазуренко був побитий силовиками, отримав забої та травму голови. Помер в реанімації лікарні № 12, за офіційною версією — від двосторонньої пневмонії.

Тарас Слободян перебував на Майдані під час заворушень, але потім зник. Знайшли його мертвого у лісі на Сумщині, без лівої руки та пальця на правій.

Юрій Вербицький був поранений в око на Грушевського. Потрапив до лікарні, звідки його викрали невідомі. Тіло зі слідами катувань знайшли в лісі під Києвом.

Сергій Нігоян був охоронцем Майдану. Загинув від поранень свинцевою картеччю в шию, голову і груди під час подій біля стадіону «Динамо» на вул.Грушевського.

Михайло Жизневський був охоронцем Майдану. Загинув під час штурму на Грушевського біля стадіону «Динамо» від отриманого вогнепального поранення в серце.

Роман Сеник був в 29-й сотні самооборони. Під час штурму на вул. Грушевського дістав важке вогнепальне поранення. Помер в лікарні через значну втрату крові.