Навколо Сергія завжди гуртувались люди, його любили не лише рідні, а всі, хто знав. Він був людиною честі, порядності й гідності.

Є люди, життя яких весь час мчиться… Вони – оптимісти. Вони горять самі, й запалюють навколо себе інших. Це лідери по життю… Роман був саме з таких.

Будучи справжнім офіцером у душі, він не міг стояти осторонь образи, приниження і побиття молоді. Офіцерський обов’язок не дозволив йому сидіти вдома

Василь по життю завжди був альтруїстом: жертовно допомагав усім, хто потребував цього. Його однокласники розповіли, яким він був життєрадісним і щирим.

Він шанував український прапор, на День незалежності й на День прапора вивішував його на видне місце, зараз цим нікого не здивуєш, а тоді це була рідкість.

Ти бачиш, Сергію, світає, Майдан прокидається вже. Чи встиг долетіть ти до раю, Де війн не буває й пожеж? Бо тут у нас пекло, Серьожо...

Батько вранці 20 лютого попрохав його відійти в безпечне місце, та він заперечив: – Як я потім побратимам в очі буду дивитися? Зрозумій мене правильно, тату

Івона Костина - активістка Майдану - ділиться своїми відчуттями, розповідає про свою участь в Революції Гідності, про Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка.

Він умів ставити непрості завдання своїм співрозмовникам, спостерігати за ходом їхнього мислення, ставити нові і нові запитання, які заводили у глухий кут.

Герой Майдану тернополянин Андрій Юркевич в своїй книзі «Моя Революція» розповів про події 20 лютого 2014 року, про людей Майдану та киян в ті буремні часи.