Проза і поезія

Мамо, я не вернусь, Я до кінця тут буду, В моїх роздертих грудях час зупиняє плин... Знаєш, ця смерть комусь Правди уроком буде, Вірю, діждеться Суду кат...

Небо падає, Устиме, подивися! Вже на сході полум’я багряне, Горе й смуток по Вкраїні розлилися І надія наша, наче квітка, в’яне. Небо падає, Устиме!

Я з вами, доню,.. поруч, я вернувся... Яке високе, чисте синє небо... Метеликом я рук твоїх торкнуся - Живи за двох - за мене і за себе...

Пливуть хмаринки небом ніжно-білі, Вдивляюсь у небесну височінь. Де ти, коханий? Відгукнися, милий! Вернись до мене! Із небес прилинь!

Пробач мене, моя кохана, За сльози на очах твоїх... Цей вірш присвячений загиблому Герою Небесної Сотні Василю Аксенину.

Куди летиш, без імені душа? Стривай, побудь, послухай як молюся… Полегким вітром крил кудись руша, Прощаєшся і кажеш: "Не вернуся..." Стривай, душа!..

Я вирушаю, мила, у похід, Ніхто не знає, чим все обернеться... Дай на прощання обніму дітей І пригорну тебе до свого серця.

Бог все бачив, усіх пізнав: хто за волю, а хто за гроші і хто кату служити хоче – усіх бачив, усіх впізнав. Бог дивився усі бої і Він знає чиї то кулі...

Небесна Сотня - цвіт країни, Тобі схиляємо уклін. У наших серцях "Кача плине", А Вам в церквах лунає дзвін ! Ви дивитесь на нас з небес, А ми сумуємо...

Вже й крига зникала на сонці І танув із снігу курган, Із Жмеринки їхали хлопці, Мої земляки, на Майдан. На серці у мами тривога: - Куди ж ти поїдеш...