Проза і поезія

Заплутано. І де насправді зрада? І маски до облич мов приросли. Чекаємо, що зробить хтось порядок, А хтось приходить - і душа болить... Менталітет чужий...

Буває, що життя - мов субмарина. А субмарина - часом півжиття. Присяде мічман, в спогади порине, І сторінки легенько шелестять... Вода - то диво...

Певно, в історії є і періоди, й цикли, Злети й падіння - і цінний, мабуть, кожен пласт. Хлопцеві що? Він собі майстрував мотоцикла, Прапор пошив...

Папуга сумував - чекав на друга, Який підійде і подасть зерна. А на Майдані - там таки напруга, І справжня, не намислена борня. І пес в куточку...

Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й не одні у бідності жили...

Одеса - Київ, Київ - Одеса, Обабіч траси, обабіч весен. Обабіч сонця - громи і зливи, Нема безстрашних, та є сміливі! Мости єднання - поміж містами...

О Луцький замок! О краса і сила, Історії скарби, її могуть. Циганка хлопця раптом зупинила: "Ти бережи себе, дитино, тебе вб'ють!" Та хто зважає...

На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають загублені кінські підкови...

Про таких кажуть: "Жити не вміє!" Про таких скажуть: "Ет, диваки!" Неспокійних часів Веремія... Хліб медійника часом гіркий. Треба ж бути якраз в епіцентрі...

Це сокровенне сім. Як дивний знак - Господь за тиждень впорався з роботою... ...В диму увесь Хрещатик, Прорізна, Зникали темні постаті у гротах...