Проза і поезія

У Сокільниках родина соколина, очі в сокола сміливі і зіркі. А навколо стигнуть сонячні світлини, Жебонять потічки говіркі. Сокіл гордий...

Акторська гра - всього лише фасад, Без світла рамп і сцена - то не сцена! Майстрів руками твориться краса, І всесвіт налаштовує антени. В театрі все важливо

Міст закоханих. Те освідчення. Очі з тінню чомусь тривоги, Та буває, отак, невінчані Вирушають на суд до Бога. Поспішав. Треба стільки встигнути...

Гуляйполе в кожного своє, Все життя - то справжнє Гуляйполе! Пташка - й та гніздо не всюди в'є: На вербі, калині чи тополі. Справедливість - то мета проста,

У добу технологій, коли все життя - в Інтернеті, І мобільний зв'язок розтікається жилами світу, У маленькій країні на цілій великій планеті...

Ще складних не втямить фраз, Ще Ашхен не зна причини, Що Вкраїна і Кавказ - Дві у неї батьківщини. Тато спить, тато спить... Всім Ашхен тихенько каже...

«Якби підбирала я, друже, Якесь тобі інше ім'я, Мабуть, «Олександр Набайдужий» Назвала б тоді тебе я», - Сміялась, раділа дружина, Що поруч, рука у руці...

Лента за лентою набої подавай, Вкраїнський повстанче, в бою не відступай. Набудував, мабуть, на два століття, А наборовся аж на сто епох...

Пахнуть деревом руки столяра, Руно сиплеться золоте. Кожне дерево - це історія, Бо десятки років росте. Стовбури не бувають мертвими...

Кому - ідеї, іншим - діаманти, Хтось любить ніч, хтось далеч голубу. На світі жив умсміхнений романтик, Учителем від Бога, кажуть, був. Водив дітей повсюди.