Спогади про Героїв

Для Максима громадянська позиція була на першому місці. Честь, справедливість і гідність мали для нього принципове моральне значення. Він був лицарем у душі...

Працелюбним, щирим та добрим запам’ятали його побратими, від них отримав псевдо «Кавказ». Він був такий же незламний і героїчний...

Валерій поїхав на Майдан, бо не міг терпіти хабарництва i знущання з народу. Він був великим мрійником. Але найбільше мріяв про щасливу Україну...

Він любив Україну настільки сильно, що мужньо зміг віддати за неї своє життя… Хлопець, дійсно, жив яскраво і дивував усіх своїм світоглядом...

Навколо Сергія завжди гуртувались люди, його любили не лише рідні, а всі, хто знав. Він був людиною честі, порядності й гідності.

Є люди, життя яких весь час мчиться… Вони – оптимісти. Вони горять самі, й запалюють навколо себе інших. Це лідери по життю… Роман був саме з таких.

Будучи справжнім офіцером у душі, він не міг стояти осторонь образи, приниження і побиття молоді. Офіцерський обов’язок не дозволив йому сидіти вдома

Василь по життю завжди був альтруїстом: жертовно допомагав усім, хто потребував цього. Його однокласники розповіли, яким він був життєрадісним і щирим.

Він шанував український прапор, на День незалежності й на День прапора вивішував його на видне місце, зараз цим нікого не здивуєш, а тоді це була рідкість.

Батько вранці 20 лютого попрохав його відійти в безпечне місце, та він заперечив: – Як я потім побратимам в очі буду дивитися? Зрозумій мене правильно, тату