Проза і поезія

Як тішить душу моря теплий бриз, Купає сонце промені шовкові, А там йому високий кипарис Тримає вже рушник напоготові. Гучні цикади - чи ж то сплять коли?..

Дніпро широкий, плесо... Маркізет Туманів над човнами у заплавах... І Хортиця! Нехай хоча б з газет Дізнаються про ту козацьку славу. Було всього!..

Не дай, Боже, чекати на звістку, Де реве озвіріла юрба. Людолови на вулицях міста, Що зросли на чужинських хлібах. Йдуть, винюхують слід, ніби звірі...

Дива бувають. І всесильна віра. Нам часто не збагнути в метушні, Що криється яскраве часто в сірому, Що є шляхи небесні та земні. Шептицький - граф...

Чим ясніше багаття - тим швидше згорає на вітрі, Розсипає у темряві іскри, освітлює ніч. Хтось живе безтурботно, а хтось буде завжди на вістрі, Не шкодує...

Над Трубежем встають світанки кольорові, Тумани білі розтають удалині. І зграя ангелів із крилами шовковими Пливе у вічність у небесному човні...

Десь коріння сплелося в глибинах, Скільки сліз увібрала земля. Території рвуться й родини, І серця материнські болять. Мирні ми. Навіть птахи в нас мирні!..

Хто дерево посадить - той увічнить Про себе пам'ять! Хай росте собі. І кроною сягне глибин космічних, А корені вростуть аж у глибінь. Посадиш сотню...

130 днів важкого марафону, Де перевізник кличе до човна, А ти біжиш, самотній, безборонний, І вже, здається, зовсім сил нема. Пожартувати б, як раніш бувало...

У Маріїнському парку Колись гуляли пишні панни. У Маріїнському парку Юнак вмирає від поранень. З дерев осипались листки, Гілля в снігу - немов корали...