Проза і поезія

Невже минула лицарська доба? Невже не треба слави, обладунків? Де подвиги і чесна боротьба, Де скривджені чекають порятунку?.. Романтика! Їй скільки вже...

Барикади, пости - а учора жили, як сусіди, І одна територія, Прапор, історія, Гімн. І в родинах було, зазвичай, тихе щастя і біди, А тепер - своя правда...

Буває, ангели живуть поміж людей. Вони вселяються у тихих, непримітних. Ніхто не здогадається про те, Що крила часом світяться блакитні. Що небо й простір...

Дарувати життя - то не те, що життя відбирати, Взяти вперше на руки і мовити світле "Привіт!" Найсвятіше на світі, напевно, - дитина і мати...

У серця незвичайна особливість, У нього є сестра іще - душа. Воно таке окрилене в щасливих, Воно в нещасних - злякане пташа, Не знає серце вихідних...

Чи доля є, чи ще якась причина, У світі стільки неповторних див. Душа дивилась світлими очима На білий світ земний - крізь об'єктив. І застигали сонячні...

Лиш компас та рюкзак заплічний, І піші мандри цілий день! У 21 сторіччі Кудись дорога та веде. І кожен камінь, яр, місточок - То свідки драм, подій, звитяг...

Вкраїнська доля - вічні заробітки. Москва, Тюмень, Варшава, Вроцлав, Рим. А лихо не приходить із "нізвідки", Бо на Донбас націлилось і Крим! Воно пастки...

Він у музиці аж купався! І зворушливі ті моменти, Як торкались чутливі пальці До музичного інструмента. Жити музикою - це свято, І зникають і стеля, й стіни...

Його любила Терпсіхора, Він був закоханий в хіп-хоп. Тоді вмовкали древні хори, - Там тіла музика і стоп. Він танцювати вчив: ану ж бо! Ті аеробіка і брейк!