Сторінки з позначкою ““Безсмертні””

На душі - ще рубці від ран, Та любов йде крізь зими й весни... Виряджаючи на Майдан, Одягла йому срібний хрестик. Срібний хрестик – це оберіг...

Як добре прокидатися удосвіта, Як оживають звуки... І встає Спроквола сонце, і ласкавим лоскотом Пробуджує і ніжність роздає... Діди любили землю...

У століття техніки і атома, Коли світ у космос заглядав, "Я за рідний Голишів стоятиму", - Вирішив - і гайда на Майдан. Чоловік простий, якого вразила...

А було Водохреще в отамана путнє, Бо кийки на спині будуть незабутні. Він бродив між куренів, затишних наметів, Був уже охрещений щедро з водомета...

Європейська ми раса - Не пришельці, не клони. Українські Тараси Розривають шаблони. Філософські в них душі, Від Декарта чи Локка. Їх коритись примушуй...

Ех ви, коні! Скучили, напевно! Місячну підкову вечір гне. В небо задивляєтеся темне, Може, звідти зірочка мигне. Ви усе чекаєте на друга...

Байдо, Байдо, загубився в часі, Чи ж на світі є такі серця, Що, мов сонце, у іконостасі, Та влучають кулі й у сонця! Байдо, Байдо, рідні - десь по світу...