Сторінки з позначкою ““Безсмертні””

Ще нам, моряче, поки не до рому. Ялинка - щогла з сотнею вітрил! Здавалось, ну куди ж ото старому, Чи вистачить тут вистояти сил? Та моряки - то люди...

Ох, жартівник! Навколо смерть, а він не слуха! "Я на майдані тут ходжу у трьох кожухах!" А ті кожухи - то броня, то добрий захист, У Стрийській сотні козаки...

То було хобі. Як у майстровитих, Що гнуть, клепають - створюють дива. Годинник він поверне з того світу - І вже секунди справно відбива. І дідуся годинник...

Невже минула лицарська доба? Невже не треба слави, обладунків? Де подвиги і чесна боротьба, Де скривджені чекають порятунку?.. Романтика! Їй скільки вже...

Барикади, пости - а учора жили, як сусіди, І одна територія, Прапор, історія, Гімн. І в родинах було, зазвичай, тихе щастя і біди, А тепер - своя правда...

Буває, ангели живуть поміж людей. Вони вселяються у тихих, непримітних. Ніхто не здогадається про те, Що крила часом світяться блакитні. Що небо й простір...

Дарувати життя - то не те, що життя відбирати, Взяти вперше на руки і мовити світле "Привіт!" Найсвятіше на світі, напевно, - дитина і мати...

У серця незвичайна особливість, У нього є сестра іще - душа. Воно таке окрилене в щасливих, Воно в нещасних - злякане пташа, Не знає серце вихідних...

Чи доля є, чи ще якась причина, У світі стільки неповторних див. Душа дивилась світлими очима На білий світ земний - крізь об'єктив. І застигали сонячні...

Лиш компас та рюкзак заплічний, І піші мандри цілий день! У 21 сторіччі Кудись дорога та веде. І кожен камінь, яр, місточок - То свідки драм, подій, звитяг...